Маленькі добрі справи, маленькі слова любові

допомагають ощасливити землю й подібні

до небес над землею.

Джулія Карні

Події, які відбуваються зараз в нашій країні, не залишили, напевно, байдужим нікого, змушують задуматися кожного над сенсом людського буття. Люди, ми опустилися в глибоку прірву, з якої самотужки не вибереться ніхто! А лише подавши одне одному руку допомоги, проявивши людяність і милосердя, ми зможемо піднятися на гору, зможемо побачити світло. Так, засуджувати, критикувати, обманювати і т.д., звісно, найлегше. Але чим більше ми генеруємо, продукуємо негативних думок, тим більше негативу та катаклізмів повертається до нас на землю. Тому давайте будемо вже міняти світ на краще, починаючи змінювати самих себе в кращу сторону. Не робімо добрих справ напоказ, для “піару”, для “галочки”, а мовчки, від душі. Адже кожен вчинок в житті має бути “рухами серця” і тоді людина буде породжувати диво!

Отямтеся, спиніться, люди,

Позбудьтесь злоби і ярма,

Негідно жити для облуди,

Чи ж Бог за вас страждав дарма?

Або душа його кричить:

Поглянь на землю, милий Боже,

Чи ж Ти її таку створив?

Щодень біжить багато крові,

Прокльонів, горя, сліз і зла.

Невже в такій лихій будові

Твоя Рука лягти могла?

Святий отець Піо

Хочеться написати слова підтримки тим людям, які вимушені зараз покидати свої домівки через неоголошену війну. За останніми даними близько 1,4 млн. біженців вкрай потребують допомоги.

Ми ніколи не бачили нічого подібного, не бачили таких страждань, які спостерігаємо зараз на Сході країни. Ці люди стали свідками нечуваної жорстокості. Підтримуючи цих людей, хочемо сказати щось доречне, але нам часто бракує слів та відбирає мову. Важко, щось сказати матері, яка загубила або хоронить своїх дітей, що сказати дитині, яка втратила дитинство, чи дівчині, яку згвалтували, чи літньому чоловікові, в якого вбили всю сім'ю і йому немає де тепер жити. Ніхто не зрозуміє їхньої біди до кінця. Звичайно, ці люди вимушені тікати від цього жаху, адже страх — це природнє явище, притаманне будь-якій нормальній людині. І ще не відомо, як би ми поводилися, коли б на нас, не дай Боже, звалилися такі біди.

Тому я разом з учнями 6-Б та 10 класів НВК “ЗОШ І-ІІІ ст.№1-гімназія” м.Хоростків вирішила написати цим людям слова та листи підтримки. Саме вустами дітей говорить істина. Бажаємо, незважаючи на складні часи, щоб ви не залишилися сам-на-сам зі своїми проблемами. Сподіваюся, що з Божою допомогою та зусиллями небайдужих людей вам вдасться полегшити життя в тих місцях, в яких ви зараз перебуваєте.

************

Дорогі переселенці!

Я дуже вам співчуваю, адже вас спіткало найстрашніше горе — війна. Дуже добре, що ви знайшли, а якщо ні - то знайдете житло. В цей нелегкий час прості люди будуть вам допомагати, як можуть. Нам вас дуже жаль. Слава Україні!

************

Привіт український друже. Мені дуже прикро, що ти залишив свою рідну землю. Я хочу тобі дуже допомогти, проте не можу, бо я ще дитина. Але я можу підтримати тебе словами...

*****************

...Я дуже співчуваю вам і хочу допомогти, але не знаю як і тому пишу вам цього листа, щоб підтримати. Я знаю, що зараз нелегкий час. Хочу, щоб ви повернулися скоріше додому. І щоб скоріше закінчилося це протистояння на Сході. Ніколи не панікуйте, а моліться і вірте в Бога і все у вас получиться. Напишіть, будь-ласка, листа у відповідь...

**************

... Я знаю — зараз нелегкі часи. І тому нам потрібно бути разом, триматися один за одного...

****************

... Я дуже хочу вас підтримати не тільки листом, а й хотілося б підійти і обняти... Наш весь клас буде молитися за вас...

Учні 6-Б класу

************

... Ми, діти, що живемо на заході України, щиро вас підтримуємо. Нам дуже важливо, щоб з вами теж було все добре, щоб ви теж мали змогу нормально навчатися. Бачучи по телебаченню цей жах, що охопив схід нашої Батьківщини, важко уявити, як це опинитися там насправді. Скільки шоку, болю і жаху ви пережили. Дуже багато загиблих, і там, можливо, є ваші рідні, знайомі, друзі... Це жахливо... Ми щиро вам співчуваємо, молимось за мир і за вас. Знайте, що ми теж з вами. Розуміємо, що ми всі — майбутнє нашої країни, і без нас її не буде. Станемо сильнішими! Віримо у світле майбутнє!

*******************

.... Ми до кінця не розуміємо, як це покинути рідну домівку і знати, що повернутися немає куди. Але Україна — це наш спільний дім. І вас приймуть та підтримають у будь-якому куточку країни... Ми маємо зібратися з силами і надіятися, що все буде добре, війна закінчиться, міста відновляться і припиниться цей хаос...

**********************

... Не потрібно сумувати та осуджувати, а потрібно молитися і вірити в краще майбутнє своєї держави...

***********************

... Так, зараз нам всім дуже і дуже непросто. Але ми, на щастя, ще не знаємо ( і дай Боже, щоб і не дізнались) що таке масові раптові обстріли серед ночі, руйнування наших рідних осель, поранення та смерть рідних людей на наших очах. Нам не доводилось це пережити. Але наші земляки зі Сходу знають, що це таке. Я хочу звернутися до них і сказати, що ми щиро співчуваємо їм, ми розуміємо їх ситуацію і хочемо їх підтримати. Ми не осуджуємо їх, адже страх --це природньо. Ми - люди: боїмось, переживаємо, озлоблюємось, радіємо. Це нормально. І зараз ми абсолютно всі переживаємо за долі людей, які живуть в точці найбільшої агресії...

*********************

... Для нас всіх настали дуже важкі часи. Не важливо, де ми живемо: на сході, чи на заході, на півночі або на півдні. Усі ми одна країна, єдиний народ, тому проблеми в нас спільні. Як ніколи раніше, нам потрібно гуртуватися та допомагати один одному. Адже таке страшне лихо може статися з кожним.

Я навіть не можу уявити, наскільки важко людям, які ще вчора спокійно гуляли вулицями рідного міста. А сьогодні змушені втікати зі своїх домівок від куль та постійних обстрілів. Серце кров'ю обливається, коли по телевізору чую страшні новини про десятки вбитих, сотні поранених щодня. Ці люди гинуть за нас, за наше майбутнє.

На жаль, я не можу допомогти біженцям матеріально, єдине, що я можу — молитися за всіх. Я вірю, що рано чи пізно Божа милість зійде на наш народ і ми всі будемо жити під мирним небом.

Учні 10 класу

Діти завжди максимально відверті. Після них вже дуже важко щось писати. Мені просто згадуються слова з відомої притчі Бруно Ферреро.

Чисті руки

По смерті став чоловік перед Богом і з гордістю показує Йому свої руки:

«Господи, подивися, які в мене чисті руки!»

Господь усміхнувся і зі смутком промовив: «Це правда, вони чисті, але ….порожні».

Федір Достоєвський написав історію про одну багату, але дуже скупу жінку. Після смерті диявол вкинув її у море пекельного вогню.

Ангел-хоронитель силкувався пригадати, чи не було в житті його підопічної чогось такого, що могло її відкупити. Нарешті пригадав і негайно сказав про це Богові: «Одного разу ця жінка дала жебракові цибулину зі свого городу».

Бог усміхнувся: «Добре. Та цибулина зможе її спасти. Нахилися над морем пекельного вогню з тією цибулиною, так, щоб твоя підопічна могла за неї вчепитися, і тягни. Якщо вдасться бідоласі міцно схопитися за ту єдину річ, через яку вона зробила добро, то ти стягни її до самого раю».

Ангел нахилився над морем пекельного вогню і крикнув до жінки:

«Хапайся чимскоріш за цибулину!»

Як тільки вона це зробила, один із осуджених, що був поруч, вчепився за поділ її спідниці і також піднісся вгору; ще якийсь грішник ухопився за стопу першого і піднявся разом з ними. Так утворився довгий хвіст із тих, що летіли до неба, учепившись за жінку, яка судомно трималася за цибулину, котру тягнув до неба ангел.

Чорти засмутилися, що через одну маленьку цибулинку спорожніло ціле пекло. Коли довгий людський хвіст уже досяг небесних воріт, жінка побачила, як багато грішників учепилося за неї, і крикнула: «Це моя цибуля! Моя! Ану забирайтеся звідси…» в туж мить цибулина розсипалася, і жінка разом з усією компанією опинилася в морі пекельного вогню.

А безутішний ангел зостався сам перед райською брамою.

Візьми у свої долоні багато інших долонь і тримай їх міцно.

Або спасемося разом, або взагалі не спасемося.

Психолог НВК Глуха Л.Б.

Кiлькiсть переглядiв: 208

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.